В останні 5 років у Росії значно зросла кількість клінік та лікарів, які практикують доказовий підхід. У чому його суть?
Вірити не можна сумніватися
Грамотним доказовим лікарем бути складно, адже йому необхідно йти в ногу з наукою, знати іноземні мови, бути в курсі актуальних медичних новин та відкриттів. А для цього потрібно постійно моніторити міжнародні наукові джерела та ресурси (Pubmed, Up to Date, Cochrane library, Medscape) та вміти читати дослідження. При призначенні лікування, крім встановлених протоколів, лікар повинен брати до уваги якісні наукові дослідження, міжнародні гайдлайни та рекомендації, тому що протоколи не завжди оновлюються вчасно, а в деяких можна зустріти неефективні способи лікування, наприклад, неефективні противірусні препарати або препарати-пустушки.
Але реалії такі, що доказових лікарів сьогодні не так багато. Тому потрібно уважно підходити до вибору спеціаліста та звертати увагу на деякі маркери. Для кожного фаху вони свої, але можна виділити кілька загальних пунктів.
1. Необґрунтовані призначення
Насторожитися варто, якщо лікар використовує такі прийоми.
- Призначає імуномодулятори та противірусні. Хороша доказова база на сьогоднішній день є лише препаратами проти вірусів герпесу і грипу. Дослідження з грипу постійно оновлюються, але поки що ефективними вважаються всього два. Хоча і щодо них наукова спільнота веде суперечки. Що стосується противірусних для лікування застуди та ГРВІ, по-перше, у кожного вірусу дуже багато штамів, при цьому вони постійно мутують. Один препарат не може працювати проти всіх цих штамів. По-друге, вірус живе та розмножується глибоко всередині клітини, а безпечна доза противірусного препарату не здатна туди проникнути. По-третє, доказова база цих ліків вкрай сумнівна. Якщо препарат не має великих досліджень, то говорити про його безпеку не можна.
- Рекомендує курс БАД замість лікарських форм вітамінів. БАДи, на відміну лікарських форм вітамінів чи препаратів, не проходять належного контролю якості. Вони досить спрощений, у ньому не враховується безліч критеріїв. Наприклад, виробник може вказати на етикетці один склад, але ніхто суворо цей склад не контролює. В результаті невідомо, що насправді поклали у банку та в яких дозах. Крім того, тривалий прийом різних БАД може призвести до патології печінки. Вже є сумні історії, пов'язані з курсовим прийомом БАДів.
- Призначає гомеопатичне лікування. Гомеопатія передбачає лікування подібного до подібних у дуже малих концентраціях. Наприклад, беруться антитіла до якогось специфічного білка або рослинні екстракти і розводяться у великій кількості води. Так, лікарський розчин або таблетка можуть взагалі не мати діючої речовини. Але прихильники гомеопатії вважають, що вода має пам'ять, і ефект досягається за рахунок пам'яті води, в якій розчинялися екстракти або антитіла. Насправді ж максимум, що можна отримати від гомеопатичного засобу, — це ефект плацебо. Тому, якщо лікувати серйозні захворювання гомеопатичними засобами, можна згаяти час і отримати ускладнення.
- Призначає муколітики дітям до 5 років, часто безпідставно. Такі препарати не рекомендуються маленьким дітям, тому що вони розріджують слиз, збільшуючи його обсягом. Іноді навіть дорослому важко відкашляти великий обсяг слизу, не кажучи вже про дитину. Тому слиз накопичується в легенях, через що може розвинутися пневмонія.
- Призначає ноотропи. Більшість ноотропів не отримали доказів ефективності, а головне безпеки. Є ноотропи, які взагалі заборонені в низці країн, тому що призводили до серйозних проблем зі здоров'ям.
- Виписує антибіотики безпідставно. Наприклад, багато хто рекомендує пити антибіотики, враховуючи лише один симптом (тривалу температуру), при цьому не беруть до уваги самопочуття пацієнта і не призначають необхідні аналізи. Антибіотики діють на бактерії, але в віруси немає. Якщо вірусна інфекція (наприклад, грип), то антибіотики просто не спрацюють. Але в Україні антибіотики часто призначають саме при вірусних інфекціях. Так, іноді вірусна інфекція може ускладнитись, тобто до неї приєднується бактерія. Але навіть у цьому випадку, перш ніж призначити антибіотики, лікар має підтвердити свої підозри як оцінкою симптомів, так і інструментальними/лабораторними дослідженнями та тестами. Необґрунтований прийом антибіотиків призводить до стійкості бактерій до протимікробних препаратів. Це вже є глобальною проблемою, якою спантеличилася Всесвітня організація охорони здоров'я. Стійкість до антибактеріальних препаратів небезпечна тим, що коли будуть показання для застосування конкретного антибіотика, він просто не спрацює. Тобто та бактерія, яка викликала у людини, наприклад, гострий цистит, буде нечутливою до антибіотика.
2. Невміння спілкуватися з пацієнтом
Потрібно звернути увагу, наскільки ретельно лікар збирає анамнез: чи запитує про стан пацієнта, чи слухає скарги, чи проводить повний огляд. Наприклад, педіатри чи терапевти часто не проводять пальпацію лімфовузлів та живота, не оглядають вуха. Деякі лікарі призначає серйозне лікування відразу, не дотримуючись наглядової тактики. Вони орієнтується лише на результати аналізів, не враховуючи симптоми та самопочуття людини. Тому якщо лікар не зважає на думку пацієнта, не встановлює довірчий контакт, тисне своїм авторитетом, варто пошукати іншого фахівця.
Чи небезпечно слідувати таким рекомендаціям
Наслідки від призначення лікаря недоказової медицини можуть бути абсолютними різними. Все залежить від того, який діагноз у пацієнта, які рекомендації надано лікарем і на який термін.
Наприклад, якщо невролог призначить шестимісячному малюкові масаж без вагомих підстав, а часто їх немає, то він може не покращити, але й не погіршити стан дитини. Хоча багатьом дітям та батькам ця процедура завдає чималого стресу.
Інша річ, якщо пацієнту з онкологічним захворюванням призначили тривалий прийом БАДів. Таке лікування може здорово нашкодити і призвести до сумних наслідків.
