Чим раніше буде помічена ця патологія у жінки, тим легше її вилікувати і менше ускладнень виникне.
Тазове дно є складним комплексом, що складається з м'язів і фасцій, які підтримують внутрішні органи – матку, сечовий міхур, кишечник, пряму кишку в анатомічному положенні, забезпечуючи правильне функціонування процесів сечовипускання, дефекації, статевої функції.
Послаблення м'язів тазового дна може сприяти виникненню спектру проблем. Недостатність м'язів тазового дна (дисфункція тазового дна) – мультифакторний процес, що характеризується слабкістю, атрофією або порушенням координації м'язів тазового дна, ослабленням його сполучнотканинних структур та порушенням нервово-рефлекторної провідності.
Ознаки послаблення м'язів тазового дна
- мимовільна втрата сечі,
- зміна топографії зовнішніх статевих органів,
- “широка піхва”,
- аеровагінізм (попадання повітря та специфічні звуки),
- сексуальна дисфункція,
- генітальний пролапс,
- хронічні запори,
- біль та тяжкість унизу живота тощо.
Недостатність м'язів тазового дна – захворювання, що характеризується ранньою маніфестацією, значною поширеністю, високою кількістю рецидивів після хірургічного лікування без тенденції до зниження.
Основні причини розвитку ослаблення
- Вроджена дисплазія сполучної тканини (жінки з розтяжками на шкірі, варикозним розширенням вен, діастазами прямих м'язів живота, пупкових гриж, підвищеною рухливістю суглобів)
- Вагітність, пологи, післяпологовий період (механічний тиск вагітної матки на промежину, процес вигнання плода, пологові травми, великий плід)
- Оперативні втручання на промежини (епізіотомія під час пологів)
- Ожиріння (зайва вага – зайва тяжкість для тазового дна)
- Малорухливий спосіб життя (тканин не вистачає харчування, у зв'язку з чим вони слабшають)
- Дефіцит естрогенів, вікові зміни (вік жінок після 35 років, пременопауза, постменопауза)
- Систематичне підвищення внутрішньочеревного тиску (хронічний запор, кашель, бронхіальна астма, підйом тяжкості, підвищена фізична активність)
- Порушення іннервації та кровообігу тазового дна
Прогноз на майбутнє
Недостатність м'язів тазового дна є не тільки важливою медичною та соціальною проблемою, а й етичною. Відомо, що 22% жінок старше 18 років мають різні форми недостатність м'язів тазового дна, 7% з них мають генітальний пролапс тяжкого ступеня. Такими невтішними виявилися пролаптологічні прогнози ВООЗ, згідно з якими до 2030 року близько 63 млн. жінок страждатимуть від пролапсу геніталій. Саме у зв'язку з цим раннє прогнозування та профілактика важких форм хвороби, пошук нових методів ефективної терапії є гостро актуальною проблемою на сьогоднішній день.
У зв'язку з низькою оборотністю на ранньому етапі розвитку хвороби, поширеність її варіює від 2,9% до 53%. Проблема тазового дна – найбільш поширена проблема жіночого здоров'я, що негативно впливає на якість життя пацієнток.
Сексуальна дисфункція, що виявляє себе такими симптомами: болючі статеві контакти, відчуття широкої піхви, зниження чутливості під час інтимної близькості, нездатність відчувати оргазм, може призводити до психологічних захворювань, у тому числі до депресії, викликати невпевненість у собі, спричиняти розлучення. Більше третини жінок віком 45-50 років відмовляються від занять спортом через страх опинитися в незручній ситуації. Багато жінок втрачають інтимну близькість, відчувають сорому, у зв'язку з чим звертаються за допомогою досить пізно, коли єдиним виходом є хірургічна корекція.
При цьому неінвазивний вплив на м'язи тазового дна має віддаватися перевага до будь-якого хірургічного втручання.
Рання діагностика захворювання може дозволити своєчасно проводити консервативну терапію і цим поліпшити результати лікування пацієнток.
Лікування
В даний час пролапс тазових органів передбачає 2 підходи в лікуванні – консервативний та хірургічний. За наявності розриву фасції безумовним способом буде хірургічна корекція. У разі початкових змін тазового дна рекомендовано консервативне лікування з метою відновлення функції тазового дна та профілактики розвитку пролапсу тазових органів.
Широкий спектр методів консервативної терапії включає тренування м'язів тазового дна (вправи Кегеля, домашні тренажери, БОС-терапію), фізіотерапію.
На сьогоднішній день з'явилася передова неінвазивна технологія HIFEM, в основі якої лежить високоінтенсивна фокусована електромагнітна глибока супрамаксимальна стимуляція скорочень всіх м'язів тазового дна на глибину 10 см та відновлення нервово-м'язового контролю тазового дна. Дана процедура призводить до скорочення м'язів, що інтенсивно у багато разів перевершує самостійну роботу м'язів тазового дна.
Високоінтенсивна фокусована електромагнітна терапія – це комфортне лікування без зміни звичного способу життя, краще для пацієнтів (неінвазивна технологія, проведення лікування прямо в одязі, комфортні відчуття).
Після курсу терапії звужується статева щілина за рахунок збільшення сили, витривалості та обсягу м'язів тазового дна, стабілізується уретровезикальний сегмент, відновлюється нервово-м'язовий контроль.
Даний вид терапії допоможе запобігти подальшому прогресу недостатності м'язів тазового дна, відновити нормальну архітектоніку промежини, покращити результати лікування, і тим самим забезпечити жінкам повноцінну фізичну, соціальну та інтимну активність.
Це безболісне та ефективне лікування нетримання сечі, сексуальної дисфункції, порушеної топографії зовнішніх статевих органів.
На курс лікування необхідно 6-8-10 процедур 2-3 рази на тиждень тривалістю 28 хвилин.
