Все впало: 8 симптомів ослаблення м'язів тазового дна (і що з цим робити)

Чим раніше буде помічена ця патологія у жінки, тим легше її вилікувати і менше ускладнень виникне.

Все впало: 8 симптомів ослаблення м'язів тазового дна (і що з цим робити)

Тазове дно є складним комплексом, що складається з м'язів і фасцій, які підтримують внутрішні органи – матку, сечовий міхур, кишечник, пряму кишку в анатомічному положенні, забезпечуючи правильне функціонування процесів сечовипускання, дефекації, статевої функції.

Послаблення м'язів тазового дна може сприяти виникненню спектру проблем. Недостатність м'язів тазового дна (дисфункція тазового дна) – мультифакторний процес, що характеризується слабкістю, атрофією або порушенням координації м'язів тазового дна, ослабленням його сполучнотканинних структур та порушенням нервово-рефлекторної провідності.

Ознаки послаблення м'язів тазового дна

  1. мимовільна втрата сечі,
  2. зміна топографії зовнішніх статевих органів,
  3. “широка піхва”,
  4. аеровагінізм (попадання повітря та специфічні звуки),
  5. сексуальна дисфункція,
  6. генітальний пролапс,
  7. хронічні запори,
  8. біль та тяжкість унизу живота тощо.

Недостатність м'язів тазового дна – захворювання, що характеризується ранньою маніфестацією, значною поширеністю, високою кількістю рецидивів після хірургічного лікування без тенденції до зниження.

Основні причини розвитку ослаблення

Все впало: 8 симптомів ослаблення м'язів тазового дна (і що з цим робити)

  1. Вроджена дисплазія сполучної тканини (жінки з розтяжками на шкірі, варикозним розширенням вен, діастазами прямих м'язів живота, пупкових гриж, підвищеною рухливістю суглобів)
  2. Вагітність, пологи, післяпологовий період (механічний тиск вагітної матки на промежину, процес вигнання плода, пологові травми, великий плід)
  3. Оперативні втручання на промежини (епізіотомія під час пологів)
  4. Ожиріння (зайва вага – зайва тяжкість для тазового дна)
  5. Малорухливий спосіб життя (тканин не вистачає харчування, у зв'язку з чим вони слабшають)
  6. Дефіцит естрогенів, вікові зміни (вік жінок після 35 років, пременопауза, постменопауза)
  7. Систематичне підвищення внутрішньочеревного тиску (хронічний запор, кашель, бронхіальна астма, підйом тяжкості, підвищена фізична активність)
  8. Порушення іннервації та кровообігу тазового дна

Прогноз на майбутнє

Недостатність м'язів тазового дна є не тільки важливою медичною та соціальною проблемою, а й етичною. Відомо, що 22% жінок старше 18 років мають різні форми недостатність м'язів тазового дна, 7% з них мають генітальний пролапс тяжкого ступеня. Такими невтішними виявилися пролаптологічні прогнози ВООЗ, згідно з якими до 2030 року близько 63 млн. жінок страждатимуть від пролапсу геніталій. Саме у зв'язку з цим раннє прогнозування та профілактика важких форм хвороби, пошук нових методів ефективної терапії є гостро актуальною проблемою на сьогоднішній день.

У зв'язку з низькою оборотністю на ранньому етапі розвитку хвороби, поширеність її варіює від 2,9% до 53%. Проблема тазового дна – найбільш поширена проблема жіночого здоров'я, що негативно впливає на якість життя пацієнток.

Сексуальна дисфункція, що виявляє себе такими симптомами: болючі статеві контакти, відчуття широкої піхви, зниження чутливості під час інтимної близькості, нездатність відчувати оргазм, може призводити до психологічних захворювань, у тому числі до депресії, викликати невпевненість у собі, спричиняти розлучення. Більше третини жінок віком 45-50 років відмовляються від занять спортом через страх опинитися в незручній ситуації. Багато жінок втрачають інтимну близькість, відчувають сорому, у зв'язку з чим звертаються за допомогою досить пізно, коли єдиним виходом є хірургічна корекція.

При цьому неінвазивний вплив на м'язи тазового дна має віддаватися перевага до будь-якого хірургічного втручання.

Рання діагностика захворювання може дозволити своєчасно проводити консервативну терапію і цим поліпшити результати лікування пацієнток.

Лікування

В даний час пролапс тазових органів передбачає 2 підходи в лікуванні – консервативний та хірургічний. За наявності розриву фасції безумовним способом буде хірургічна корекція. У разі початкових змін тазового дна рекомендовано консервативне лікування з метою відновлення функції тазового дна та профілактики розвитку пролапсу тазових органів.

Широкий спектр методів консервативної терапії включає тренування м'язів тазового дна (вправи Кегеля, домашні тренажери, БОС-терапію), фізіотерапію.

На сьогоднішній день з'явилася передова неінвазивна технологія HIFEM, в основі якої лежить високоінтенсивна фокусована електромагнітна глибока супрамаксимальна стимуляція скорочень всіх м'язів тазового дна на глибину 10 см та відновлення нервово-м'язового контролю тазового дна. Дана процедура призводить до скорочення м'язів, що інтенсивно у багато разів перевершує самостійну роботу м'язів тазового дна.

Високоінтенсивна фокусована електромагнітна терапія – це комфортне лікування без зміни звичного способу життя, краще для пацієнтів (неінвазивна технологія, проведення лікування прямо в одязі, комфортні відчуття).

Після курсу терапії звужується статева щілина за рахунок збільшення сили, витривалості та обсягу м'язів тазового дна, стабілізується уретровезикальний сегмент, відновлюється нервово-м'язовий контроль.

Даний вид терапії допоможе запобігти подальшому прогресу недостатності м'язів тазового дна, відновити нормальну архітектоніку промежини, покращити результати лікування, і тим самим забезпечити жінкам повноцінну фізичну, соціальну та інтимну активність.

Це безболісне та ефективне лікування нетримання сечі, сексуальної дисфункції, порушеної топографії зовнішніх статевих органів.

На курс лікування необхідно 6-8-10 процедур 2-3 рази на тиждень тривалістю 28 хвилин.

Захарченко Кристина
zmorshki.in.ua